Статьи по теме ‘банки’
Банковский сектор растет за счет гривневых депозитов
Физлица охотнее несут деньги в банки и отдают предпочтение гривневым вкладам. Об этом эксклюзивно для UBR.U рассказал аналитик инвесткомпании Dragon Capital Анастасия Туюкова.
“Рост депозитов замедлился в прошлом месяце вслед за увеличением в январе на 2,2%. Февральское увеличение депозитов произошло за счет физлиц (+1,9%) , так как остатки на счетах юрлиц сократились на 1,9% в основном вследствие уплаты компаниями в бюджет налога на прибыль. Примечательно, что физлица продолжили отдавать предпочтение гривневым вкладам ввиду стабильности валютного курса, умеренных инфляционных ожиданий, а также более привлекательных процентных ставок”, – рассказала она.
В то же время, как отметила эксперт, рост кредитования в прошлом месяце (+1,0% м/м или +7,6 млрд. грн.) произошел за счет корпоративного бизнеса (+1,5% м/м).
“Важно, что общий объем кредитов физлиц практически остался без изменений в феврале в месячном выражении после неуклонного падения на протяжении последних 18 месяцев. Гривневые кредиты физлиц продолжили увеличиваться (+1,2% м/м или 730 млн. грн.) и компенсировали сокращение валютных кредитов, закрепляя тенденцию роста розничного кредитования, сформированную во втором полугодии 2010 года. Процентные депозитные ставки хоть и уменьшились в феврале, но темпы снижения существенно замедлились против прошлогодних показателей ввиду восстановления кредитной деятельности банков. В целом февральские результаты подтвердили наши умеренно позитивные ожидания на текущий год по банковскому сектору”, – рассказала Туюкова.
Напомним, по данным НБУ объем депозитов в украинских банках увеличился в феврале на 0,6% по сравнению с прошлым месяцем (+31,4% к февралю 2010г), тогда как объем кредитной задолженности клиентов перед банками вырос на 1,0% против данных января (+4,0% г/г).
Депозитные ставки продолжили падение в феврале – на 0,1 п.п. до 7,1% по депозитам в гривне и на 0,2 п.п. до 5,4% по депозитам в валюте. Средние процентные ставки по гривневым кредитам упали на 0,6 п.п. до 12,8%, тогда как ставки по валютным кредитам сократились на 1,1 п.п. до 9,8%.
UBR
Метки: банки, вклады депозиты
З початку року активи банків зросли
Протягом січня-лютого 2011 року активи банків України зросли на 3,5%.
Про це ідеться у повідомленні на веб-сайті Національного банку України.
“Активи системи банків виросли на 3,5% і становили 975,1 млрд. гривень, загальні активи – 1123,3 млрд. гривень”, – вказується у повідомленні.
За даними НБУ, у структурі загальних активів частка кредитних операцій складає 68%, вкладень у цінні папери – 8%.
Зобов’язання банків зросли за січень-лютий на 3,6% – до 833,2 млрд. гривень.
Кошти фізичних осіб складають 281,1 млрд. гривень, або 33,7% від зобов’язань; міжбанківські кредити та депозити – 171,6 млрд. гривень, або 20,6%; кошти суб’єктів ведення господарства – 146,6 млрд. гривень, або 17,6%.
При цьому, за даними НБУ, у структурі коштів населення строкові вкладення становлять 214,3 млрд. гривень, або 76,3% від загальної суми, а кошти “до запитання” – 66,8 млрд. гривень.
Власний капітал банків, згідно з повідомленням, за два місяці 2011 року виріс на 3% – до 141,9 млрд. гривень, або 14,5% пасивів банків.
Сплачений зареєстрований статутний капітал банків збільшився на 0,5% – до 146,6 млрд. гривень.
На початок березня ліцензію на здійснення банківських операцій мали 176 банків, у тому числі: 8 банків (4,5%) – відкриті акціонерні товариства, один банк – закрите АТ, 166 банків (94,3% ) – публічні АТ, один банк – товариство з обмеженою відповідальністю.
У стані ліквідації за підсумками лютого перебувало 18 банків: 17 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, один – за рішенням господарського суду
Метки: банки
В Украине могут закрыться 70 банков
Уже в этом году количество банков в Украине может уменьшиться на треть. Нацбанк выиграл суд против банков и настоял на том, чтобы до 1 января 2012 года все они должны увеличить свои регулятивные капиталы до 120 млн грн. Это предусмотрено постановлением центробанка №273. В итоге порядка 70 банков могут быть ликвидированы или проданы.
Сейчас в стране работает 72 банка, чей капитал ниже этого уровня. У их собственников есть еще 10 месяцев для того, чтобы влить в них деньги. Те, кто не сможет или не захочет этого сделать, будут вынуждены найти для своих активов новых владельцев либо присоединиться к более успешным учреждениям. Однако банкиры говорят, что за двадцать лет существования Украины, в стране были лишь единичные случаи успешных слияний банков. Если же покупателя не удастся найти, единственным выходом останется ликвидация.
Судя по кризисному опыту, этому обычно предшествует введение в банк временной администрации и моратория на снятие депозитов. Поэтому в начале следующего года украинский банковский рынок может захлестнуть волна новых банкротств – на этот раз из-за невыполнения решения НБУ.
Метки: банки
Вскоре банки смогут менять обменный курс в течении дня
МВФ требует от Национального банка Украины либерализации и большей волатильности валютного рынка. В исполнение этих требований НБУ обещает до конца полугодия отменить запрет для банков и обменных пунктов на изменение в течение одного дня курсов обмена наличных валют.
Такое обязательство закреплено в проекте Меморандума об экономической и финансовой политике (МЭФП), согласованного украинской стороной и миссией МВФ по результатам ее работы в Киеве с 1 по 14 февраля 2011 года.
“Поскольку улучшение внешней ситуации продолжается, основной задачей следующего периода является внедрение большей гибкости для операций на рынке иностранной валюты путем отмены установленных во время кризиса ограничений”, — говорится в меморандуме.
В частности, одним из таких ограничений на наличном рынке является запрет на изменение банками в течение одного операционного дня изначально установленных курсов обмена валют. Эго-то Нацбанк и обещает вскоре отменить.
„Согласно нашей стратегии, мы намерены внедрить следующие мероприятия: …позволить пунктам обмена валют изменять объявленные ими курсы обмена в течение дня (до конца июня 2011 года)“, — зафиксировано обязательство в меморандуме МВФ.
Напомним, что один из первых шагов в этом направлении, вызвавший волну обсуждений на рынке, НБУ сделал еще в конце прошлого года. Тогда регулятор выпустил схожее постановление, однако, как оказалось, это была „ложная тревога“. В частности, как пояснил в интервью ZN.UA глава НБУ Сергей Арбузов, у регулятора было два постановления, устанавливающих ограничения по марже в обменных пунктах в течение дня. Одно из них (постановление №462) НБУ и отменил, разъяснив потом, что к изменению курса оно не имело отношения. „Мы отменили его как лишнее, а в некоторых СМИ это восприняли, как будто мы либерализацию провели“, — отметил С.Арбузов.
Зеркало недели
Метки: банки, иностранная валюта
В каких банках украинцы хранят свои деньги
На начало 2011 года в украинских банках находилось более 275 млрд. грн. средств населения. Почти 20% из них хранится в ПриватБанке.
Треть сбережений украинцев приходится всего на три банка – ПриватБанк, принадлежащий днепропетровским бизнесменам Игорю Коломойскому и Геннадию Боголюбову, государственный Ощадбанк, и финучреждение с австрийскими “корнями” Райффайзен Банк Аваль.
В сумме в этих банках хранится 91,4 млрд. грн. средств украинских граждан. Об этом свидетельствуют данные финансовой отчетности банков, опубликованные на официальном сайте НБУ.
Так, по данным регулятора, на начало 2011 года на счетах ПриватБанка находилось 54,8 млрд. грн. средств населения или 19,9% всего депозитного портфеля банковской системы Украины.
Вклады населения в Ощадбанк на эту же дату составили 19,5 млрд. грн. (7,1%), в Райффайзен Банк Аваль – 17,1 млрд. грн. (6,2%).
Четвертое место в списке крупнейших хранителей сбережений украинцев занимает УкрСиббанк, принадлежащий французской банковской группе BNP Paribas. Его обязательства перед физлицами к началу этого года достигли 12,9 млрд. грн. (доля рынка – 4,7%).
Замыкает пятерку “любимчиков” населения государственный Укрэксимбанк. Доверие вкладчиков к этому банку исчисляется 12,4 млрд. грн. (4,5% рынка).
Как сообщало “Дело”, Национальный банк изучает вопрос существенного ограничения возможности вкладчиков по преждевременному снятию средств со срочных депозитов, пишет “Дело”.
Дело
Метки: банки, экономика Украины
Украинские банки ждет процесс слияний и поглощений
Четверть банков не смогут выполнить норму об увеличении регулятивного капитала
Процессы слияния и поглощения могут активизироваться к концу 2011 года в банковском секторе Украины, где около четверти банков пока не выполняют требования об увеличении регулятивного капитала до минимального размера 120 миллионов гривен (15 миллионов долларов), а 20 процентов учреждений завершили 2010 год с убытками, сказал представитель Национального банка.
“Процессы реорганизации банков путем присоединения происходят на Украине с 2000-х годов, но еще не стали распространенной практикой”, – сказал заместитель председателя Национального банка Игорь Соркин.
В частности, в 2010 году только входящий в группу крупнейших Первый украинский международный банк получил разрешение на присоединение меньшего по размеру активов Донгорбанка.
“Решения о реорганизации банков путем слияния или присоединения могут принять собственники банков, которые до 1 января 2012 года не достигнут необходимого минимального размера регулятивного капитала 120 миллионов гривен”, – сказал Соркин в письменном интервью Рейтер.
По его словам, на сегодня регулятивные капиталы 43 из 176 действующих в стране банков остаются ниже целевой отметки.
Регулятивный капитал – это расчетный показатель, определяемый на базе собственного капитала банка, скорректированного с учетом ряда рисков.
По материалам reuters.com
Метки: банки, экономика Украины
Капітальні проблеми державних банків
Одним з головних результатів кризи для фінансової системи України стало більш як чотириразове нарощування присутності держави в банківському капіталі. Втім, особливо радіти цьому факту не доводиться: збільшення держчастки на фінансовому ринку уже вилилося платникам податків у дуже пристойну «копієчку», що вельми складно назвати оптимальним вкладенням. Програма рекапіталізації в Україні, на яку витрачено вже понад два роки і 17 млрд. грн., має все ще доволі туманні перспективи.
Сьогодні, як і два роки тому, подальша доля рекапіталізованих фінансових установ залежить від рішень чиновників та ще від того, наскільки успішно українська влада зможе відстояти власну точку зору в переговорах з міжнародними фінансовими донорами.
Подальша реалізація задуманого теж під сумнівом. Адже приклади, в яких Українська держава змогла зарекомендувати себе як ефективний власник, на жаль, виняток з правил.
Від початку кризи держава була найбільшим донором банківської системи. Про це красномовно свідчать кілька цифр. Станом на 1 жовтня 2008 року (остання докризова звітна дата) в Української держави було два універсальні банки — Укрексімбанк і Ощадбанк. На частку цих двох установ, які посіли, відповідно, 5-те і 8-ме місця в банківській системі, припадало загалом 3,4% її статутного, 6,6% — власного капіталу і майже 8% чистих активів. За період кризи вкладення держави в статутні капітали цих двох банків („Ексіму“ та „Ощаду“) збільшилися більш як на 27 млрд. грн.
Сьогодні обидва 100-відсотково державні банки досить упевнено влаштувалися в першій трійці системних лідерів. Та й самі ряди держбанків (а точніше, структур, які перебувають під контролем держави) виросли: у них сьогодні п’ять фінустанов, на які припадає вже 33% статутного і 27,5% власного капіталу системи.
Рекапіталізовані за участі держави банки одержали близько 17 млрд. грн.: у „Родовід“ (частка держави — 99,99%) „влили“ 8,4 млрд. грн., в Укргазбанк (87,7%) —5 млрд., у банк „Київ“ (99,93%) — 3,56 млрд. грн.
На жаль, таке збільшення валових показників сьогодні не радує ні ринкову, ні широку експертну громадськість. Немає причин радіти і чиновникам — принаймні тим з них, кому слід відповідати за прийняті рішення. Грошей платників податків, які вже виділено на збереження платоспроможності трьох рекапіталізованих установ (Укргазбанку, „Родовід Банку“ і банку „Київ“), а також на компенсацію вкладів фізосіб в Укрпромбанку, не вистачило, щоб цілком розв’язати їхні проблеми. При цьому якщо держава уже вклала в ці банки понад 17 млрд. грн., то депозити населення у них на момент націоналізації не перевищували 12 млрд. грн., а з урахуванням вкладів, переведених у „Родовід Банк“ з Укрпромбанку, — 18 млрд. грн.
Відповідно до озвучених восени минулого року даних, запити перелічених вище структур на нові вливання капіталу становили близько 12,5 млрд. грн. (3,7 млрд. грн. для Укргазбанку, 3 млрд. — для банку „Київ“, 5,8 млрд. грн. — для „Родовід Банку“).
Сюди ще слід приплюсувати потребу в державній участі в рекапіталізації банку „Надра“, що оцінюється в 3,5—4,8 млрд. грн. Втім, перипетії навколо „Надр“ — це особлива історія, гідна окремої публікації.
У принципі, привабливість рекапіталізаційних вливань держави полягає в тому, що вони не потребують реальних грошей зараз. Для цього достатньо випустити призначені до викупу за номінальною вартістю Національним банком довгострокові держоблігації (на жаль, відповідні зобов’язання все одно лягають на видатки бюджету). В угоді з МВФ навіть передбачено спеціальний ліміт — 20 млрд. грн., які не було „освоєно“ торік.
Головна причина такої нерозторопності — опір представників МВФ і Світового банку, які дотепер не акцептували таких державних видатків Цю позицію було на диво прямо і жорстко заявлено ще восени минулого року.
„Повернути всі 17 млрд., які було вкладено в рекапіталізовані банки, неможливо. Треба зупинити зростання ціни порятунку проблемних банків для суспільства. Це проблема не вкладників — вони одержать свої гроші. Це проблема платників податків, які втрачатимуть гроші через уливання нового капіталу в проблемні банки („Київ“, „Родовід Банк“, Укргазбанк і „Надра“) з бюджету“, — заявив координатор діяльності Світового банку у фінансовому і приватному секторі України, Білорусі і Молдови Маріус Вісмантас.
Його підтримав і постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр: „Я вважаю, що першу мету стабілізації банківської системи було досягнуто. Тепер питання для уряду, яким є найефективніший шлях мінімізувати ці витрати для платників податків“. За словами пана Альєра, спираючись на оцінки радників, уряд зможе прийняти рішення про подальшу долю рекапіталізованих з участю держави банків.
Така підвищена увага представників МФО до долі націоналізованих банків зовсім не випадкова. Річ у тім, що рішення про рекапіталізацію приймалися офіційним Києвом у дуже тісному контакті з експертами МВФ і Світового банку та фактично з їхньої подачі.
Якщо ж повернутися до витоків процесу, то доцільність входження держави в капітал цих банків обгрунтовувалася необхідністю погасити паніку серед населення і в такий спосіб запобігти подальшому відпливу вкладів з банківської системи. Процес рекапіталізації запускався після того, коли інші варіанти протидії кризовим явищам — збільшення суми гарантування вкладів, мораторій на дострокове зняття коштів із депозитів і багатомільярдне стабілізаційне рефінансування банків — виявилися неефективними.
Збільшення суми державних гарантій для депозитів до 150 тис. грн. (кількість таких вкладів у системі перевищувала 90%) не змогло істотно вгамувати емоції вкладників, адже тодішніх ресурсів Фонду гарантування вкладів (трохи більше 3 млрд. грн.) не вистачило б для покриття депозитів навіть одного системного банку з розряду найбільших.
Фактично, гроші з банківської системи виходили значно швидше, ніж у неї вливалися: за вересень-жовтень 2008 року (до запровадження Нацбанком мораторію на дострокове вилучення вкладів) приватні клієнти зняли зі своїх банківських рахунків близько 20 млрд. грн. За цей самий період курс гривні впав більш як на 20% — до 6 грн./дол.
Запроваджений мораторій теж не мав необхідного ефекту не тільки через свою сумнівну правову легітимність, а й, як стверджують банкіри, через значну запізнілість.
На момент його запровадження в 2008 році Україна вже перебувала в епіцентрі фінансової кризи. Початок девальвації гривні спонукав вкладників активно вилучати з банківської системи вклади в гривні, щоб конвертувати їх у долари. Різко збільшилася кількість проблемних кредитів, що їх перестали обслуговувати як великі підприємства, так і приватні клієнти.
При цьому стабілізаційне рефінансування НБУ, яке досягло в результаті 99 млрд. грн., через безсистемність і непрозорість його надання мало величезний ефект. Але — зворотний очікуваному.
Багато хто з українських банкірів-власників у розпал кризи зміг освоїти чималі суми фінансової допомоги від Нацбанку — кредитів рефінансування, які у теорії мали йти на повернення вкладів, а на практиці — використовувалися для спекуляцій на валютному ринку або фінансування пов’язаних структур.
Найяскравішим прикладом нецільового використання коштів став банк „Надра“, який 2008 року одержав близько 7,1 млрд. грн. рефінансування, а повернув клієнтам лише 3 млрд. грн.
На жаль, Українська держава не здатна вчитися не тільки на власних помилках, а й на власних успіхах. Першим тривожним дзвіночком, який мав би стривожити тодішній банківський нагляд, були події листопада-грудня 2004 року, коли банківська система України теж опинилася на межі колапсу. Саме тоді почалися не тільки розмови про необхідність узаконити право Національного банку запроваджувати мораторій у разі серйозного переполоху в банківській системі, а й установити для нього чіткі критерії і часові рамки запровадження.
Уже тоді стало очевидним, які категорії банків стають основними претендентами на виліт у разі серйозних перебоїв із ліквідністю. Вже тоді постало питання про потребу чітко визначити процедуру виділення Нацбанком стабілізаційного рефінансування. І якби така процедура була 2008-го, у багатьох випадках ситуацію з ліквідністю банків можна було б врятувати, не доводячи їх до стану технічного банкрутства і введення тимчасової адміністрації. Непрозорість і безконтрольність процедури виділення стабкредитів стала однією з причин дестабілізації не тільки валютного, а й усього фінансового ринку на початковому етапі кризи.
На жаль, навіть у сусідній Росії, яка теж славиться чиновницьким тугодумством, проблему локалізували значно швидше та ефективніше, ніж в Україні. В Росії рекапіталізація банківського сектора відбувалася як за рахунок зміцнення фінансового стану держбанків, так і з допомогою надання субординованих кредитів, у т.ч. приватним фінустановам, через державну корпорацію „Внешэкономбанк“. Цей комплекс заходів пішов на користь не тільки фінансовій системі, а й реальному сектору економіки. Держбанки, зокрема, навіть попри збільшення обсягу проблемних активів, продовжували кредитувати стратегічні підприємства, підтримували споживчий попит населення, що дало змогу російській економіці не скоротитися настільки, як, наприклад, українській.
В Україні рекапіталізацію, що видалася на той момент єдиним дієвим методом, було реально запущено набагато пізніше, і вона мала якісно інший ефект. Першу редакцію меморандуму з МВФ було підписано радою директорів фонду 5 листопада 2008 року — наступного дня після прийняття Кабміном постанови №960 („Про затвердження Порядку участі держави в капіталізації банків“), що визначила правила входження уряду в капітал комерційних банків. Також однією з попередніх умов підписання угоди було ухвалення антикризового закону („Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи“ від 31 жовтня 2008 року), яким, серед іншого, НБУ надавалося право на викуп за номіналом держоблігацій, випущених на рекапіталізаційні потреби. Ліміт відповідної емісії було встановлено на рівні 44 млрд. грн., або 4,5% ВВП, — гігантська для України та її бюджету сума.
Реально рекапіталізація стартувала тільки через більш як півроку — у червні 2009-го. І задекларованих цілей (фінансове оздоровлення банків, стабілізація банківської системи, збільшення державної присутності в банківській сфері) було досягнуто далеко не повною мірою. Зокрема й тому, що політиками, які ініціювали цей процес, рухав зовсім інший інтерес. Чого тільки варта гра на потребах вкладників „Родоводу“ і Укрпромбанку в передвиборній кампанії кандидата в президенти Ю.Тимошенко! У результаті все це оберталося новим обмеженням прав громадян і жалюгідним фінансовим станом установи.
Експерти називають і інші причини рекапіталізаційних невдач: відсутність системності та поверхневий підхід чиновників до підготовки програми і порядку рекапіталізації, відсутність державної програми розвитку, бізнес-планів, принципів і стратегії управління банками. Чи міг результат бути іншим?
Що сьогодні робити з націоналізованими банками? Рекомендації іноземних експертів, можливо, й правильні, але їх важко реалізувати. Головну причину дуже чітко охарактеризував Ігор Уманський, який очолював в уряді Ю.Тимошенко Мінфін. „Я не думаю, що хтось зважиться на продаж цих банків. І я не зважився б, перебуваючи нині в уряді або відповідаючи за цей сегмент. З однієї простої причини: сьогодні продати ці банки за ті ж гроші, які туди було вкладено, неможливо. Жоден чиновник не підпишеться під таким рішенням, бо чудово розуміє, що завтра він даватиме покази в прокуратурі“, — вважає екс-керівник Мінфіну.
На жаль, часи, коли на хвилях передкризової лихоманки інвестори були готові одержувати фінустанови в Україні за два-шість капіталів, давно минули. На сьогодні власний капітал націоналізованих банків, за яким можна „прикинути“ реальну вартість установ, становить загалом близько 4 млрд. грн. Навіть якщо потенційний інвестор буде готовий платити „один до одного“, ця сума покриє лише менше чверті вже вкладеного державою в ці структури.
Тому нині, звичайно, далеко не найліпший час для продажу цих активів. Державі зручніше дочекатися для цього прийнятнішого моменту, тим більше що й попереднє оздоровлення приватизованих банків теж явно не завадило б.
У доцільності почекати з продажем рекапіталізованих фінустанов усе ще сумніваються експерти МВФ і Світового банку. Головний їхній аргумент — не надто поки що вражаючі фінансові результати банків. Так, 2009-го збитки зафіксували всі три націоналізовані установи (загалом на 11,7 млрд. грн.). Торік прибуток зміг задекларувати лише Укргазбанк (10,1 млн. грн.). Збитки „Родовід Банку“ навіть трохи перевищили попередні — „мінус“ досяг 4,3 млрд. грн. (2009-го — 4,2 млрд. грн.). Банк „Київ“ зумів скоротити негативний фінансовий результат майже в 15 разів — із 3 млрд. до 221 млн. грн. За інформацією банку, яку в інтерв’ю DT.UA підтвердив голова НБУ С.Арбузов, зараз фінансовий результат „Києва“ — позитивний.
Фінансові результати диктують і подальшу долю установ. Якщо Укргазбанк очікує нового збільшення капіталу та у майбутньому, за словами голови НБУ, має всі шанси стати третім великим державним банком, то на „Родовід“, очевидно, очікує ліквідаційна процедура з переведенням працюючих активів і депозитів до Укрексімбанку. Банк „Київ“, у якого єдиного з усіх трьох установ повністю сформовані резерви, спробує вирішити свої проблеми за рахунок реалізації токсичних ативів. За результатми поточного року повинно бути прийняте рішення відносно його подальшої долі (продаж, приєднання, самостійний розвиток).
Хай там як, успішність роботи держави з банками, що їй належать, залежить від принципів, на яких будуватиметься ця робота. Хорошою підмогою для наших чиновників може бути російський досвід, який доводить, що за певних умов держава все ж таки може бути досить ефективним власником. Тепер у Росії близько півтора десятка державних банків. За експертними оцінками, на їхню частку припадає близько 60% активів усієї російської банківської системи.
Попри те, що менталітет російських і українських чиновників і менеджерів не надто різниться, можна виявити ключову відмінність, що забезпечує стабільну роботу російських держбанків. Це — реалізовані в них принципи корпоративного управління відповідно до міжнародних стандартів. Так, для кожної установи ухвалено стратегію розвитку, повноваження правління і наглядових рад (НР) чітко розподілено, а в самих НР російських держбанків представлені не тільки вищі держчиновники (наглядову раду „Сбербанка России“ очолює голова російського центробанку, „Внешэкономбанка“ — глава уряду, „Внешторгбанка“ — міністр фінансів), а й авторитетні незалежні директори.
В Україні не те що до реального впровадження стандартів корпоративного управління — навіть до прийняття відповідної державної та окремих бізнес-стратегій руки в чиновників ніяк не доходять. Більш того, не було навіть офіційної інформації про залучення радників для розробки відповідних програм. Хоча такий пункт передбачено умовами угод Києва і МФО.
Росіяни, до речі, вже оголосили про намір приватизувати держбанки. Робоча група президентського Інституту сучасного розвитку ще наприкінці 2010 року розробила програму, яка передбачає поетапну передачу в приватні руки підконтрольних державі банків. Участь держави в найбільших банках має знизитися до 25%. У лютому другий за розміром російський держбанк — «Внешторгбанк» — провів публічне розміщення 10% своїх акцій, у результаті чого до капіталу банку було залучено 3,3 млрд. дол. Частка держави при цьому скоротилася до 75,5%.
Очевидно, що якщо такі тенденції характерні навіть для країни, економічний уклад якої називають державним капіталізмом, подальшої приватизації не уникнути й українським фінансовим держструктурам. От тільки залишається відкритим запитання, в якому стані та коли вони підійдуть до цього моменту.
zn.ua
Метки: банки, экономика Украины
От депозитов может отказаться каждый четвертый вкладчик
Законодательный запрет на преждевременное снятие срочных депозитов приведет к тому, что каждый четвертый потенциальный вкладчик передумает открывать депозит. Таковы результаты опроса, проведенного интернет-порталом Prostobank.ua.
В частности, 23,86% посетителей сайта, принявших участие в голосовании, на вопрос “Повлияет ли на Ваши вложения запрет досрочного снятия депозитов?” ответили, что откажутся от депозитов вообще.
“Почти треть респондентов ответила, что в случае введения такого запрета, они начнут размещать вклады только на короткие сроки. Каждый десятый участник опроса – будет класть деньги только на вклады с правом частичного снятия. Таким образом, больше половины или 61,45% респондентов заявили, что переведут свои средства на другой вид депозитов или закроют его вообще”, – отмечают в Prostobank.ua.
Лишь каждый шестой участник опроса никак не изменит свои предпочтения на рынке депозитов после возможного введения запрета. Почти такое же количество респондентов вообще не имеют вкладов в банках.
Опрос проводился на сайте Prostobank.ua в период с 8 по 21 февраля 2011 года. В опросе принял участие 1341 посетитель сайта.
Как сообщало “Дело”, 3 февраля Национальный банк вынес на обсуждение проект изменений в законодательство, которыми существенно ограничиваются возможности вкладчиков по преждевременному снятию средств со срочных депозитов.
В частности, для рассмотрения и обсуждения предлагалось два варианта – “жесткий” и “не очень”:
1-й. Полностью запретить досрочное снятие срочных вкладов. Возвращение вкладов будет происходить исключительно в срок, определенный договором или в случае наступления непредсказуемых ситуаций, которые требуют от вкладчика срочных денежных расходов (оплата лечения, возмещения имущественного вреда, обеспечения защиты в суде и тому подобное).
2-й. Установить, что в случае обращения вкладчика с требованием о выдаче вклада к наступлению срока, обусловленного договором срочного вклада, банк осуществляет выплату в срок до 30 дней из даты обращения.
Позже, в Национальном банке Украины разъяснили: запрещать или нет досрочное снятие вкладов, будет решено только после широкого обсуждения.
Метки: банки, вклады депозиты, экономика Украины
Как правильно выбрать банк для оформления кредита?
При выборе банка-кредитора необходимо обратить внимание на репутацию, экономическое состояние и ценовую политику финучреждения. Такое мнение эксклюзивно для UBR.UA высказала финансовый эксперт, руководитель “Центр бизнес-технологий ТОТ” Ольга Пестрецова-Блоцкая.
“Для того чтобы квалифицированно подойти к вопросу взаимодействия заемщика и банка стоит обратить внимание на несколько моментов. Во-первых, как давно работает банк и какова его репутация у заёмщиков. Один из возможных источников такой информации народный рейтинг заёмщиков”, – рассказала она.
Вторым важным фактором, по словам эксперта, является экономическое состояние банка.
“Эту информацию об экономическом состоянии банка, в котором вы хотите взять кредит, лучше всего получить из первоисточника – финансовой отчётности самого банка. Конечно, её прочтение требует определенных знаний, но я настаиваю на том, что человек, который хочет взять кредит, должен стать быть профессиональным заёмщиком, ведь он берет кредит у профессионального кредитора”, – подчеркнула Пестрецова-Блоцкая.
Эксперт рассказала, что финансовую отчётность банков можно увидеть на сайтах банков, а также на сайте Ассоциации украинских банков, где можно найти годовые финансовые отчёты.
“Банк, который не обнародует свою финансовую отчетность, вряд ли может рассматриваться как банк, с которым стоит работать”, – предупреждает эксперт.
Ну и последнее, на что стоит обратить внимание при выборе банка, в котором вы намерены взять кредит – это ценовая политика.
“Не ищите банки с самыми дешёвыми кредитами (или с самыми дорогими депозитами). Банк должен быть солидным, прозрачным и консервативным. Конечно, если вы планируете на таких же принципах работать с банком как заёмщик”, – резюмировала Пестрецова-Блоцкая.
При выборе банка-кредитора необходимо обратить внимание на репутацию, экономическое состояние и ценовую политику финучреждения. Такое мнение эксклюзивно для UBR.UA высказала финансовый эксперт, руководитель “Центр бизнес-технологий ТОТ” Ольга Пестрецова-Блоцкая.
“Для того чтобы квалифицированно подойти к вопросу взаимодействия заемщика и банка стоит обратить внимание на несколько моментов. Во-первых, как давно работает банк и какова его репутация у заёмщиков. Один из возможных источников такой информации народный рейтинг заёмщиков”, – рассказала она.
Вторым важным фактором, по словам эксперта, является экономическое состояние банка.
“Эту информацию об экономическом состоянии банка, в котором вы хотите взять кредит, лучше всего получить из первоисточника – финансовой отчётности самого банка. Конечно, её прочтение требует определенных знаний, но я настаиваю на том, что человек, который хочет взять кредит, должен стать быть профессиональным заёмщиком, ведь он берет кредит у профессионального кредитора”, – подчеркнула Пестрецова-Блоцкая.
Эксперт рассказала, что финансовую отчётность банков можно увидеть на сайтах банков, а также на сайте Ассоциации украинских банков, где можно найти годовые финансовые отчёты.
“Банк, который не обнародует свою финансовую отчетность, вряд ли может рассматриваться как банк, с которым стоит работать”, – предупреждает эксперт.
Ну и последнее, на что стоит обратить внимание при выборе банка, в котором вы намерены взять кредит – это ценовая политика.
“Не ищите банки с самыми дешёвыми кредитами (или с самыми дорогими депозитами). Банк должен быть солидным, прозрачным и консервативным. Конечно, если вы планируете на таких же принципах работать с банком как заёмщик”, – резюмировала Пестрецова-Блоцкая.
Сколько можно заработать на открытии вкладов в золоте
Золото есть золото. В трудные времена оно всегда служило спасительным якорем для частных инвесторов. Давно замечено, что как только курсы валют начинают прыгать выше головы, а “медведи” на фондовом рынке придавливать котировки вниз, спрос на золото резко повышается. Соответственно растет и цена “вечного металла”.
Последний кризис не исключение. Те, кто в начале кризиса, в октябре 2008 года, догадался приобрести золотые слитки или открыть вклады в золоте, не только не потеряли, а заработали на сегодня более 60% прибыли. И хотя кризис явно идет на спад, у инвесторов есть шанс и дальше быть в плюсе. При нынешней цене за унцию золота $1380 эксперты обещают уже в этом году повышение до $1500–1750.
Weekly.ua изучал, как можно заработать на росте мировых цен на драгметаллы, не выезжая из Украины
Покупаем золото
На самом деле способов заработать на золоте не так уж много. Можно купить золотые слитки в банке, открыть там же “металлический” вклад или счет либо приобрести золотые коллекционные монеты. В каждом случае доход в случае роста цен на драгметаллы на рынке будет разный, так как существует разная маржа между покупкой и продажей слитков и монет, а также разные условия их оценки.
Золотые слитки можно приобрести в банке “Хрещатик”, Правэкс-Банке, Укргазбанке, “Райффайзен Банке Аваль” и других. Обычно меньше 1 г золота 999,9-й пробы не продают, на начало января 2011 года это означало 408–447 грн. При этом чем крупнее слиток, тем меньше цена грамма металла. Курс покупки и продажи устанавливается самим банком, и соответственно в каждом банке он хоть ненамного, но отличается.
Для покупки слитков документы (паспорт и идентификационный код) нужны тогда, когда сумма инвестиций более 50 тыс. грн. (приблизительно 100 г золота). Это, конечно, выгодно тем, кто не торопится декларировать свои инвестиции в золото. Напомним, согласно новому Налоговому кодексу, если по итогам года была получена прибыль от купли-продажи банковского металла, придется внести данные об этом в налоговую декларацию и заплатить 15% с полученного заработка. Банки при этом не выступают налоговыми агентами, декларирование производится самостоятельно. Купив слиток, можно хранить его дома или, не выходя из банка, сразу поместить в депозитарий.
Но предупреждаем сразу: далеко не все банки готовы выкупить слиток обратно. А если и готовы, то не в каждом офисе. Даже у крупных финучреждений с развитой филиальной сетью может быть только одно отделение по приему металла на весь город. Это означает, что в нужный момент могут возникнуть проблемы с продажей металла и фиксацией прибыли. Чтобы этого не произошло, лучше покупать слиток там, где потом будут готовы принять его обратно.
При покупке золота выдают специальный бланк-сертификат качества и квитанцию, которые нужно обязательно сохранить. Иногда сертификат заменяет официальный штамп (товарный знак) производителя на самом слитке. Очень часто банки принимают золото обратно только в том случае, если упаковка из пластика не повреждена (то есть золото не вынималось).
Разница между ценой покупки и продажи слитков может достигать 10–13%. (Для сравнения: маржа между куплей-продажей доллара или евро всего-то 1–3,5%.) Так что приобретать слитки имеет смысл только на длительный срок.
ФОТО: PHL
Кладем на счет
Есть и другой способ распорядиться купленными слитками. Их можно положить на счет или депозит в драгметалле. В первом случае проценты не начисляются, а во втором можно получить за год до 4–5,75% годовых, что фактически равноценно вкладу в валюте в крупном банке. Единственная опасность — цены на золото могут упасть или банк может обанкротиться. Второе, честно говоря, еще опаснее первого, поскольку вклады в золоте не подлежат компенсации из Фонда гарантирования вкладов. Чтобы не потерять свои сбережения, следует тщательно выбирать банк, лучше из числа лидеров рынка.
Для открытия счета или вклада в драгметалле придется заключить договор с банком, так что паспорт и идентификационный код потребуют обязательно. Открытие счета в золоте в некоторых банках стоит 100–150 грн. За выдачу металла обратно тоже могут взять комиссию в сумме 40–50 грн.
Опять же, не все банки принимают металл на счет, так сказать, физически. Многие предлагают клиентам открыть счет в гривне, положить деньги и поручить казначейству банка купить золото самостоятельно по цене межбанка. При этом за каждую покупку металла будет взиматься комиссия (не менее 0,5%). Зато забрать со счета можно на выбор деньги или слитки. Заработать на счетах в золоте можно исключительно в случае роста цен на мировом рынке. Поскольку вклад бессрочный, он может быть закрыт в любое время, что, несомненно, выгодно тем, кто следит за ценами и предпочитает краткосрочные вложения.
Для долгосрочных инвесторов предпочтительнее все же срочные вклады в золоте. Они могут быть открыты на срок от шести до 24 месяцев. Вклад открывается бесплатно, как с фактической покупкой слитков, так и без нее. “Зачисляется” виртуальное или реальное золото на счет по текущему курсу банка. По окончании срока вклада можно получить обратно слитки или их эквивалент наличными по курсу покупки банка плюс 4–5,75% в год. Доход может быть выплачен как в слитках, так и в деньгах. Однако не факт, что срок окончания вклада совпадет с ростом цен на мировом рынке золота, потому-то и важен длительный срок инвестиций.
Внесение золота на счет или вклад подтверждается выпиской банка со счета. В ней обязательно должна быть указана масса слитка.
ФОТО: sHutterstock
Ради чего покупать
Обычно золото покупают, чтобы защитить сбережения от инфляции и к тому же заработать. А еще чтобы диверсифицировать риски: к примеру, открыв ряд вкладов с гарантированным доходом, инвестор хочет попытать счастья и на “золотом” рынке.
В этом году золоту прочат рост на 9–12% от текущего уровня (на начало января $1380 за унцию). Причина: ожидание сильных валютных колебаний и наметившееся повышение спроса на желтый металл. Могут сыграть свою роль и очередные долговые скандалы в странах ЕС — Ирландии, Португалии, Испании. Как только на финансовых рынках начинается паника, “золотые” инвесторы могут начинать подсчитывать свою прибыль. Но, честно говоря, такие же проценты, даже больше (на уровне 14–16% годовых), можно заработать, положив деньги на обычный гривневый депозит. При этом сбережения будут покрываться Фондом гарантирования вкладов и принесут гарантированный, а не прогнозируемый доход (ведь прогнозы аналитиков могут и не сбыться). Не будем также забывать о большой марже между покупкой и продажей слитков и налоге на доходы, которые могут съесть значительную часть прибыли. К примеру, по итогам 2010 года цены на золото на мировом рынке выросли более чем на 25%, а чистый доход украинского инвестора составил не более 15% годовых.
“Инвестировать в золото мы советуем только тем, кто может позволить себе сделать “условно недоступными” свои сбережения на длительный срок (не менее года), а также при наличии сбережений в эквиваленте не менее 100 граммов золота (эквивалентно сумме от 40800 грн. — Weekly.ua)”, — говорит зампредседателя правления Диамантбанка Валерий Олейник.
От себя добавим, что всем остальным лучше ориентироваться на более ликвидные и понятные вложения: депозиты, недвижимость, паевые фонды, сбережения в валюте.
ПОЛЕЗНО
Для чего стоит покупать золото
Ради прибыли в случае роста цен на мировом рынке.
С целью диверсификации сбережений (в случае обвала на валютном рынке золото может, наоборот, дорожать).
Чтобы защитить деньги от инфляции.
Чтобы подарить или завещать.
Метки: банки, вклады депозиты, драгоценные металлы
